Поет Матвій Гарцман

Матвій Гарцман

Матвій Гарцман - єврейський поет, що писав на ідиші. У життя і творчі плани Матвія увірвалася війна, однак його роботи до відходу на фронт мали значення й свого післясталінського часу отримали належне визнання й було перекладано в тому числі українською мовою. На щастя, нащадки Матвія Гарцмана продовжують мистецький шлях - два онуки стали відомими художниками.


Матвій (Мотл) Давидович Гарцман народився 29 жовтня 1909 року в Бердичеві у багатодітній родині кустаря. Хлопчиком Матвій виховувався у дитячому будинку, вже після становлення в країні радянської влади навчався в одній з трудових шкіл Бердичева.

hartsman

Наприкінці 20-х років Матвій Давидович навчався в Одеському педагогічному технікумі, який закінчив з відзнакою у 1931 році. Цього ж року без іспитів його зарахували на третій курс єврейського відділення Літературного факультету Московського університету (1931-1933). У 1936 році Матвій Давидович закінчив аспірантуру інституту єврейської культури АН УРСР у Києві.

Писати вірші Матвій Давидович розпочав ще у дитинстві. Свої перші вірші 15-річний Матвій показав єврейському письменнику Абраму Кагану, який високо їх оцінив. Каган відмітив, що джерелом натхнення молодого поета був світ народних єврейських пісень.

Друкуватись Матвій Давидович Гарцман розпочав із 1926 року. З 19-и років з’являються перші вірші у періодичній пресі, у 1929 році побачила світ його перша збірка “Ми найсильніші”. Для творів поета характерне поєднання мотивів патріотичної і любовної лірики. Впродовж 30-х років він видав цілу низку поетичних збірок єврейською мовою: “Моя друга молодість” (1931), “Ми — сини” (1932), “Добридень, Вітчизно!” (1935), “Я люблю тебе, життя” (1937), “Золоті смолоскипи” (1939) та ін. За своє життя Матвій Давидович написав 12 книг. Перекладав на ідиш твори Олександра Пушкіна, Івана Франка, Тараса Шевченка.

З початком німецько-радянської війни Матвій Давидович добровольцем пішов на фронт. Молодший лейтенант медичної служби проходив військову службу командиром санітарного взводу військової частини №72536. За проявлений героїзм його нагороджено орденом Червоної Зірки.

Матвій Давидович Гарцман загинув на фронті 15 грудня 1943 року (пропав безвісти). За свободу своєї Вітчизни віддали життя й два старші брати Матвія. Меншого брата, разом з матір’ю поета, фашисти закатували в окупованому Бердичеві.

Хоч Гарцман і загинув на фронті, але і мертвим він зазнав сталінських репресій. Коли у 1948 році його дружина Ніна Яківна Басіс передала рукописи, листи, фотографії, книги Матвія Гарцмана співробітнику історичної комісії Єврейського антифашистського комітету Ієхіезкелю Добрушину, який спеціально приїхав із Москви та працював над серією нарисів про письменників-воїнів, вона не могла знати, що того ж року Добрушин буде репресований і згине у в’язниці, а разом з ним зникне і архів поета.

У тому ж 1948 році на українській мові в Києві вийшла збірка творів єврейських письменників “В сім’ї єдиній”, куди увійшли твори І. Фефера, М. Талалаевського, М. Гарцмана, Г. Полянкера, М. Хащеватського, Р. Балясной, А. Кагана, Г. Діаманта та багатьох інших. Майже всі з них, хто не загинув на фронті, були репресовані у 1948-1952 рр. І лише у 1955 році, після смерті Сталіна, вийшла книга віршів Матвія Гарцмана у перекладі на українську мову.

Нащадки Матвія Гарцмана також обрали у житті творчий шлях: його онук – український художник Матвій Вайсберг, другий онук – київський художник Микола Сологубов.

Талант Матвія Гарцмана завжди привертав увагу відомих майстрів поетичного слова: його вірші перекладали українською мовою такі поети, як Павло Тичина, Андрій Малишко, Володимир Сосюра, Дмитро Павличко та інші.

Використані джерела:

1. Гарцман Матвій Давидович [Електронний ресурс] // Веб-сайт "Мій Бердичів" – Режим доступу до ресурсу: тут.